Літературне читання 04.05.20-08.05.20

Дата: 08 травня 2020 року

Тема: УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. 

МАЙСТЕР ВЕСЕЛОГО ЦЕХУ — ГРИЦЬКО БОЙКО

— Наш урок присвячений життю і творчості Грицька Бойка.

На уроці читання ви вже зустрічались з його творчістю. Сьогодні сторінки усного журналу доповнять ваші знання. 

1. Сторінка  «Моє слово про поета»

— Народився Грицько Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка на Донеч­чині в сім’ї службовця. Щодня Грицькові доводилося йти кілька кілометрів до школи, яка знаходилася далеко. Тому хлопець щодня прокидався о четвертій ранку, йшов до станції, щоб їхати робочим потягом до школи.

Після закінчення школи Грицько пішов на фронт захищати Батьківщину від навали фашистів. Брав участь у боях під Сталінградом, був поранений. Удо­стоєний бойових урядових нагород. Після війни став студентом Донецького пе­дагогічного інституту. Закінчивши його з відзнакою, працював у газеті «Ра­дянська Донеччина». Початком своєї літературної діяльності Грицько Бойко вважав 1950 рік, коли була надрукована його перша збірка віршів «Моя Донеч­чина» для дорослих, а наступного року вийшла друком збірка його поезій для дітей «Будем шахтарями». Відтоді поет не зраджував наймолодшим читачам. 

2. Сторінка «Скоромовки-спотикачки»

— Окремий розділ у збірках — це скоромовки-спотикачки. Насамперед, вони вчать правильної вимови. Але разом із тим Грицько Бойко змалював у них такі образи, які запам’ятовуються надовго.

Робота над скоромовками «Чапля»

В чаплі чорні черевички,

Чапля чапа до водички.

— Над вимовою якого звука пропонує попрацювати автор? (Звук [ч])

— Прочитайте скоромовку повільно, пошепки.

— Про що вона?

— Подивіться на малюнок чаплі. Існує легенда про виникнення цієї птахи, ніби пішла вона від непокірної людини. Бог дав людині мішок зі зміями, па­вуками, ящірками і наказав викинути у прірву, але людина із своєї цікавості розв’язала мішок, і всі ящірки, змії розповзлися по землі. Бог захотів по­карати людину та перетворив її на птаха з червоними від сорому ногами та дзьобом, їй було наказано очищати землю від павуків, зміїв, ящірок.



3. Сторінка "Читайлик"
Прочитай вірші Грицька Бойка

ЩОБ НЕ ЗАПІЗНИТИСЬ

Мама черепаха
В серпні перший раз
Проводжала сина
В школу, в перший клас.
А чому це в серпні?
Ясно нам чому:
Щоб не запізнитись
На урок йому!

ЗМАГАННЯ

— Чого з ганчірками весь клас?
— За чистоту змагання в нас!
— Ну, а чого так розкричались?
— Бо ми за тишу вже змагались!

4. Сторінка  «Переклади»

— Грицько Бойко вважав, що в російській літературі дуже багато обдаро­ваних та талановитих дитячих письменників.

Одного вечора він сидів за столом і замислився: а якщо спробувати пе­рекласти твори російських письменників українською? Він переклав вірші таких відомих авторів, як Самуїл Маршак, Агнія Барто, Сергій Міхалков. 

5. Сторінка «Загадкова»

·      В зимовий студений час

Люблять всі малята нас.

З гірки ми рушаєм в путь,

А на гірку — нас везуть. 

·      Мию, мию без жалю

Мию там, де брудно.

Цю роботу я люблю,

Та від неї худну. 

·      Дерев’яний та довгенький,

Маю носик я гостренький.

На білому слід лишаю,

— І всіх діток потішаю. 

·      Довгі вуха, куций хвіст,

Невеликий сам на зріст.

На городі побував —

Нам капусту попсував. 

·      В ящику — вікно,

У вікні — кіно. 

·      Скринька, вертушка,

Шнур і кругле вушко.

·      Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й лук.

А як сонце припече —

Ми струмочком потечем. 

·      Кришталиночки тверді,

Світлі — аж іскряться.

Народились у воді,

А води бояться. 

6. Підсумок.

— З яким настроєм завершуєте сьогоднішній урок?

— Чи все вдалося зробити на уроці?

— Як оцінююте свою роботу? 

7. Завдання. Прочитати або прослухати вірш Грицька Бойка (на власний вибір)

Дата: 05 травня 2020 року

Тема:  Збірник 

інтегрованих підсумкових контрольних робот з української мови і літературного читання. ДПА 2020, 4  клас

1.     Прочитай текст.

Живі ліхтарики

Ще задовго до того, як на землю спуститься короткий літній вечір, у діброві настає присмерк. Замовкають останні голоси денних птахів. Ліс чорним громаддям обступає вас.

Потроху очі призвичаїлися до темряви. З’явилися розпливчасті обриси дерев. Між гілок визирнув клаптик зоряного неба. Зовсім близько тінню промайнув кажан.

Але що це? У траві, на гілочках кущів засвітились блідо-блакитно «вогники». Зачаровані, ви нахиляєтесь до ліхтарика. Він на мить гасне, а потім спалахує трохи віддалік.

Це повилазили зі своїх денних схованок жуки-світляки. У народі їх інколи  ще називають Іванові черв’ячки. Так їх звуть тому, що з’являються вони на свято Івана Купала.

Буруваті   самиці світляків безкрилі і справді нагадують черв’яків. Засвічуючи свої маленькі «ліхтарики», комахи відшукують одне одного в темряві.

Подекуди на півдні нашої країни трапляються летючі світляки. Світло, що його випромінюють ці жуки, досить сильне. Якщо зібрати їх у невеличку прозору скляну посудину, то утворюється «ліхтарик». При ньому навіть читати можна. Дивно буває. Тримаєш у руці світляка – горить блідо-блакитний вогник, а тепла не дає.

Живуть світляки у вологих місцях.  Там буває багато дрібних слимаків і слизнів, яких вони поїдають.

У тропічній частині Південної Америки трапляються жуки «кукухо». Вони випромінюють дуже сильне світло.  Збідніле місцеве населення освітлює ними навіть свої халупи.

 

Вони виділяють особливі хімічні речовини, які світяться. Світіння гнилого дерева залежить і від навколишньої температури. Коли холоднішає – світіння припиняється.

У південних країнах є гриби, у яких яскраво світяться шапочки. На великих глибинах морів і океанів живуть риби, які випромінюють світло. Воно потрібне їм для того, щоб орієнтуватися в темряві.

Бачите, скільки живих «ліхтариків» є у природі!

(300 слів)

З журналу «Колосок» 

3.     Познач правильне твердження.

А.  Головна думка –  це заголовок тексту

Б.  Головна думка – це те, чого навчає текст

В.  Головна думка – це те, про що розповідається в тексті.

4. Покажи стрілочкою, хто де живе.

жуки-світлячки  ∙              ∙ у глибинах морів

гриби й бактерії ∙              ∙ у траві, на кущах

                   риби ∙              ∙ на старих пнях, деревах

9. Які світлячки тебе найбільше зацікавили? Поясни, чому. Напиши про це текст (3-4 речення).

Завдання: виконати 1, 3, 4, 9 завдання. Збірник контрольних робіт літературне читання.

Дата: 04 травня 2020 року

Тема: УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. 
          ШКОЛА ДОБРИХ УЧИНКІВ (за творами Василя Сухомлинського)

    1. Вступ.

— Щира усмішка, добре слово і хоча б краплиночка тепла мають дуже ве­лику силу. І сьогодні вони допоможуть нам пройти дорогою добра за мудрими творами В. Сухомлинського. 

2. Коротке повідомлення біографії В. О. Сухомлинського.

— Василь Олександрович Сухомлинський народився у 1918 році у селі Ва­силівка на Кіровоградщині в бідній селянській родині. У сім’ї, крім Василя, було ще троє дітей. Усі четверо, коли виросли, стали вчителями. Василь з сім­надцяти років став учителем і залишився ним до кінця життя. Тридцять два роки він вів свій педагогічний щоденник, а потім його роздуми у щоденнику ставали книгами. Для наймолодших він написав понад 1500 казок, новел і ле­генд, і ми їх читаємо залюбки.

3. Представлення виставки книг В. О. Сухомлинського .

·      В. О. Сухомлинський «Гаряча квітка».

До книжки ввійшли невеликі оповідання видатного педагога і письмен­ника В. О. Сухомлинського, про те, як діти відкривають для себе навколишній світ, про взаємини між дітьми, про доброту та чуйність, а також повчальні казки про природу.

·      В. О. Сухомлинський «Вогнегривий коник».

Ця книга — збірка мудрих і повчальних казок, оповідань, притч, новел, на­писаних для дітей і дорослих великим українським педагогом і письменником Василем Сухомлинським. Кожна казка, кожне оповідання розповідають чи­тачам про неповторну красу природи, магічну силу доброти і чуйності у вза­єминах між людьми, пробуджують у нас бажання захистити слабшого, допо­могти старшим.

·      В. О. Сухомлинський «Казки школи під голубим небом».

У цій збірці зібрані казки, притчі, оповідання В. О. Сухомлинського. Кожна казка, кожне оповідання розповідають читачам про неповторну красу природи, магічну силу доброти і чуйності у взаєминах між людьми, пробу­джують у нас бажання захистити слабшого, допомогти старшим.

Деякі казки із книги.

А вона усміхається

Осінній заморозок прийшов ясної місячної ночі. Підійшов до куща троянди, дихнув холодом. Впали на землю рожеві пелюстки. Скрутилося листячко.
Пішов заморозок лугом. Де пройшов — пожовкла трава. Підійшов до зеленого клена, дихнув — листя пожовтіло. Сів відпочивати під горобиною — листя стало багряне, мов небо на вітряний день при заході сонця.
Довго ходив заморозок садками й полями. Забув лише підійти до маленької ромашки. Стоїть вона при дорозі, на тополю дивиться й дивується: чому це листя на ній пожовкло.
Зійшло сонце. Пестить своїм промінням білу ромашку. А вона усміхається.

* * * 

А серце тобі нічого не наказало?

Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.
— А тата відвезли в лікарню,— каже мати. — Занедужав батько.
Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться.
Та син був незворушний, спокійний.
Мати великими очима дивилась на Андрійка.
— А нам завтра до лісу йти,— каже Андрійко. — Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій ранку.
— Та й куди ж ти підеш завтра?
— До лісу... Як наказала вчителька.
— А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати й заплакала.

* * * 

А хто ж вам казку розповідає, бабусю? 

Петрик і Миколка звикли, що бабуся Марія дає їм вечеряти, стелить постіль і вкладає спати. Як покладе онуків у постіль, сідає на стілець і розповідає їм казку.
Бабусина казка заколисує маленьких онуків. Вони засинають.
А вранці прокидаються і бачать: бабуся Марія вже порається на кухні. Готує їм сніданок.
Одного разу Миколка питає:
— Бабусю, а коли ви спите?
— Як вас покладу...
— А встаєте коли?
— Як вам ще лишається три години спати.
— А хто ж вам казку розповідає, бабусю?
Бабуся Марія усміхнулася й нічого не відповіла.
А Миколка думав: «А все-таки, хто ж розповідає бабусі казку?»

* * * 

Бабусин борщ

У бабусі дві онучки. Живуть вони у великому місті, а на літні канікули приїздять до неї в гості.
Радіє бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями, свіжим медом і варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала, що бабуся борщ варить смачний-пресмачний.
Зварила бабуся борщ — зі свіжими помідорами, капустою і сметаною. Та от біда... Забувати стала.
Поки варила — двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу та й припрошує онучок:
— А чи солила — й не пам’ятаю... Стара вже... От сіль у сільниці — добавляйте собі на смак.
З’їли дівчатка по ложці борщу.
Ой, який же солоний! Зглянулись між собою, усміхнулись непомітно.
Ложка за ложкою — виїли та й ще попросили. Та все дякують бабусі.
А вона радіє.
— А чи солила ж я борщ? — питається бабуся.
— Ми й не помітили,— каже Ніна. — Такий смачний, що про сіль і не подумали. 
— Отже, солила,— з полегкістю зітхнула бабуся. — А завтра це діло вам доручу: боюся, що забуду посолити.
— Добре, бабусю,— і знову зглянулись. І непомітно всміхнулись.

* * * 

Бабусині руки

Бабуся плете панчохи. Швидко рухаються її старі, натруджені руки. Ось вони зустрілись — права і ліва. Допомагають одна одній. Ось вони зупинились, радяться про щось. 
Порадились — і знову за роботу. Ще швидше почали плести. А ввечері пальці однієї руки потискують пальці іншої. Це вони дякують один одному за веселу працю.
Та ось бабуся захворіла. Лежить у ліжку, підкралась до неї недуга.
А мама говорить:
— Це роки уклали бабусю у постіль.
Руки стали нерухомі. Лежать поряд на грудях, одна близько одної. Тихенько ворушаться пальці. Це рукам хочеться одна до одної. Але роки не дозволяють. 
Наблизилась права рука до лівої, взялась пальцями за пальці. І завмерла. Це вона скаржиться на біль.
Помаленьку бабуся стала поправлятися. Ожили її руки. Ще не встає з ліжка, а руки вже не можуть обійтися одна без одної. Плетуть панчохи. 
Але чого вони все частіше радяться між собою? Невже вони забули, як плести?

4. Завдання: прочитати твір В. О. Сухомлинського, записати в зошит:
  - назву твору;
  - головних героїв;
  - 2-3 запитання до твору.